Коли ми пам'ятаємо, ми непереможні!

Завжди цього травневого дня ми йдемо до Савченко Ольги Олександрівни. Привітати з святом та послухати розповідь про ті страшні часи, які довелося пережити дітям війни. З кожним роком питання моїх учнів стають більш серйозними та вдумливими. З часом пам'ять стирає страшні моменти життя, але таке неможливо забути, навіть через 73 роки. Лагідна посмішка цієї жінки є символом того, що душа у неї залишається молодою а серце щедрим. Теплі слова подяки, а найголовніше настанова гарно і старанно навчатися звучали якось по материнські ніжно і проникливо. Ольга Олександрівна показала діткам свої вишиті та вив'язані роботи, на них квіти неначе живі, учні не стримували свого захвату.